Щастя маю в сім`ї християнській зростати,
Де навчають любити, прощати усіх,
Де священником в домі - є люблячий тато,
Вчить робити добро і не зносити гріх.
Пригорнуся до мами - забуду тривогу,
Ніжний дотик відчую натруджених рук,
Щиру вдячність несу за ріднесеньку Богу!
Вона - кращий порадник і люблячий друг.
За сестричок, братів хочу славити Бога,
Так прекрасно, що в нас - не маленька сім’я!
Тут завжди зрозуміють, як в серці тривога.
Ми разом прославляєм Господнє Ім’я!
Я хвалу принесу Господеві від серця,
І в пошані схилюсь перед Богом святим.
Хай подяка дитяча луною озветься:
Як прекрасно в сім`ї богобійній рости!
~ДЛВ~
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
